Правильный пример (в действительности две ситуации) :
Ошибочный пример:
Правильный пример (в действительности две ситуации) :
Ошибочный пример:
Правильный пример:
Ошибочный пример: У меня сегодня не было событий для дневника самоанализа.
Правильный пример (для дневника подходят любые события, в которых есть мысли, чувства, желания, поведение - то есть что-либо, когда я не сплю) :
В дневнике самоанализа желательно описывать минимум две-три ситуации ежедневно. При этом лучше это делать дисциплинировано ежедневно (а не наскоками: один день много, другой день ничего). Для ведения дневника необходимо завести отдельную тетрадь. Для работы со второй строкой дневника самоанализа клиентов учат разным техникам ситуационного управления мыслями, эмоциями, желаниями, поведением. Мысли. Ужастификация. Осознать свое автоматическое мышление (мысли, которыми автоматически оценивается данная конкретная ситуация) и на сколько баллов оценивается событие (от 1 до 10). Взять ответственность за это мышление на себя. Оценить реальность этого мышления, сверив значимость события со шкалой оценки. Пример шкалы оценки: ужасно (10 баллов) - угроза смерти; очень плохо (9 баллов) - угроза смерти близкого; плохо (8 баллов) - угроза инвалидности; сложно (7 баллов) - угроза инвалидности близкокого; очень трудно (6 баллов) - угроза тюремного заключения; трудно (5 баллов) - разрыв близких отношений; неприятно (4 балла) - значительные финансовые потери или потеря работы; так-себе (3 балла) - собственная болезнь; терпимо (2 балла) - неприятности (скандалы, провалы планов на день и т. п.); нормально (1 балл) - мелкие неприятности. Эмоции. Доведение до абсурда. Осознать свои эмоции (какие это эмоции, их интенсивность, повод для этих эмоций) и как они заблокированы. Взять за них ответственность за себя и дать себе право их чувствовать (присвоить себе эти эмоции, а не внешним событию - мои эмоции, это моя ответственность их переживать, но и моя ответственность не давать им влиять на мои мысли и поведение). Оценка: 1) усилить свои эмоции до уровня абсурда (условие - находясь в это время в безопасной ситуации) и дать себе пережить их в полной мере, пока самостоятельно не спадут; 2) «посмотреть» на ситуацию новым эмоциональным взглядом. Желание. Перевод желаний в цели обучения. Осознать свои желания и выявить в них желание в стиле «я хочу, чтобы мир, события, люди и тому подобное, сами изменились так, как я хочу». Взять ответственность за это желание на себя. Оценка: переформулировать это желание в цель: «чему мне следует научиться, чтобы чувствовать себя хорошо в этой ситуации и достичь того, что я от нее хочу». Поведение. Целеустремленное поведение. Осознать свое поведение и выявить в нем бесцельность (не преследую никаких целей, поступаю «просто так»). Взять ответственность за это поведение на себя. Оценить: 1) к чему это поведение приведет; 2) что вы в действительности желаете достичь результат; 3) оценить возможность достижения этого результата; 4) если цель достижима, продумать, как вам лучше действовать; если достижимая, поставить другую достижимую цель в этой ситуации и уже к ней продумать план поведения.
Мысли. Сверхобобщение. Осознать свои автоматические мысли в этой конкретной ситуации, и есть ли там сверхобобщение (мысли в стиле «если (часть) такая, то и (целое, другие части) обязательно все такое»). Взять ответственность на себя. Оценить 1) или обязательно характеристики одной части должны быть у других частей и у всего целого; 2) какие характеристики на самом деле у других частей; 3) что можно сказать о целом, приняв во внимание все его части (систематизировав). Эмоции. Взгляд чужими глазами. Следует осознать свои эмоции (какие это эмоции, их интенсивность, повод для этих эмоций), являются ли эти эмоции адекватными ситуации. Взять за них ответственность за себя. Оценить 1) как это эмоциональное переживание выглядит со стороны в виде поведения или в символическом виде (можно в увеличенном варианте)? 2) представьте, как бы хотели, чтобы выглядели ваши эмоции в этой ситуации со стороны? Присвойте эти новые эмоции себе. Желание. Ожидание. Осознать свои автоматические желания в этой конкретной ситуации и какие в этих желаниях ожидания (любой ли результат вы готовы принять, или только позитивный?). Взять ответственность за свои желания на себя. Оценить, три возможных результата ситуации (лучший, худший, средний) и возможные варианты действий по этому поводу. Поведение. Негибкое - Гибкое. Осознать свое автоматическое поведение и обстоятельства, в которых оно происходит, проанализировав его на гибкость (способность изменять поведение при изменении обстоятельств). Взять ответственность за это поведение на себя (я выбираю свое поведение, а меня не заставляют так действовать обстоятельства). Оценить пользу-вред этого поведения в этих конкретных обстоятельствах, а также оценить, какое поведение будет наиболее полезным в этих обстоятельствах. Мысли. Долженствования. Осознать свое мышление и найти скрытые долженствования - требования, претензии, декларации справедливости (должен). Взять ответственность за это мышление на себя. Оценить: 1) какие могут быть другие возможные варианты событий, а также их приблизительную вероятность; 2) свои возможные варианты реакции на эти события и их приблизительную пользу; 3) изменить мысли, которые оценивают ситуацию с «должно» на «может» и «имеет право быть». Эмоции. Изменение эмоционального угла взгляда. Осознать свои эмоции и повод для них (какие это эмоции, их интенсивность, что именно в ситуации вызывало эти эмоции). Взять за эмоции ответственность на себя. Оценить, как эта ситуация может выглядеть из разных сторон «эмоционального зрения» (найти в ситуации другие стороны, которые вызывают другие эмоции), и выбрать наиболее подходящий угол зрения и сосредоточиться на нем. Желание. Изменение мотивов. Осознать мотивы, которые лежат в основе желания (с помощью вопросов «зачем это нужно моей личности?», «для чего я хочу это сделать?», «какую свою личностную неудовлетворенную потребность хочу удовлетворить?»), разделить эти мотивы на «больные» и «здоровые», осознать, какой ведущий мотив в своем желании (больной или здоровый). Взять ответственность за то, какие мотивы удовлетворять в первую очередь (я ответственен за выбор, какой мотив удовлетворять, а не они сами решают). Оценить какой здоровый мотив вы решаете удовлетворять в своем желании (действия), или (если здоровых мотивов нет), вообще прекратить действие. Поведение. Реактивное-активное. Осознать свою поведения и есть ли в нем реактивность (обстоятельства навязывают вам определенное поведение и вынуждают забыть свои цели). Взять ответственность за это поведение на себя. Оценить, как можно в измененных обстоятельствах достичь своих целей (адаптировать свое поведение под новые условия достижения цели). Мысли. Фильтр. Осознать свое мышление и найти в нем фильтры (не замечаете каких-то плохих или добрых сторон ситуации). Взять ответственность за это мышление на себя. Оценить какие есть кроме негативных в этой ситуации позитивные моменты (или кроме позитивных негативные). Эмоции. Интеграция. Осознать свои эмоции к ситуации: какие эмоции и к какой части ситуации я чувствую. Взять за них ответственность на себя. Оценить какие части ситуации не учтены, а эмоции к этим частям подавлены, позволить себе эти эмоции, и соединить эмоции к разным частям ситуации в одно общее эмоциональное отношение к ситуации. Желание. Реальны цели. Осознать желание: какая цель в этом желании (какой я хочу видеть результат этой ситуации). Взять на себя ответственность за постановку целей. Оценить реальность автоматической цели (с какой достоверностью я смогу достичь ее в этой ситуации), и если цель нереальна, поставить другую подходящую для этой ситуации реальную цель (какую я смогу достичь в этой ситуации с большей достоверностью). Поведение. Возможно-невозможный изменить. Осознать свое поведение: усилия в нем (внешние или внутренние) направлены на то, что возможно изменить, или нет. Взять ответственность за это поведение на себя (я выбираю, на что направлены усилия в моем поведении). Оценить что возможно, а что невозможно изменить в этой ситуации и направить свое поведение на то, что более легко изменить. Важно!!! Часто придется менять не внешние действия, а направление «внутренних» усилий. Мышление. Позитивное-негативное. Осознать свое мышление и найти в нем скрытый негативизм (концентрируюсь на проблеме и безвыходности). Взять ответственность за свое мышление на себя. Оценить, как можно перестроить оценку ситуации в виде позитивного мышления (задачи, поиска решения и достижения цели). Эмоции. Разделение во времени. Осознать свои эмоции и выявить в них неразделенность во времени (относятся ко всему времени вообще, а не к конкретному моменту времени в конкретной ситуации). Взять за свои эмоции ответственность на себя (неразделенные во времени эмоции это мое «неумение» эмоционально разделять прошлое, будущее и настоящее время, невозможность переживать момент «здесь и сейчас»). Оценить, как это событие будет эмоционально чувствоваться спустя некоторое время в будущем (представить, как вы это событие будете вспоминать через день, неделя, месяц, год, несколько лет и так далее), и «вернуться» с новыми эмоциями в момент «здесь и сейчас». Желание. Учитывание всего результата. Осознать свое желание и к какому желаемому результату я думаю приведет его выполнение. Взять ответственность за это желание на себя. Оценить полную картину реальных последствий выполнения этого желания (как позитивных, так и негативных), и задать себе вопрос, или в действительности я хочу весь этот комплекс последствий (а не какую-то его часть, которую видел сначала). Поведение. «Все и сразу». Осознать свое поведение, выявив в нем отсутствие разделения дела на этапы. Взять ответственность за свое поведение на себя. Оценить, на какие составные части можно разделить это дело, какие части необходимо сделать раньше, которые позже, а какие можно вообще не выполнять и распланировать поэтапное выполнение этого дела. Мышление. Сверхатрибуция. Осознать свое мышление, найти в нем сверхатрибуцию (поиск причины чужого поступка: «он (она, они) поступил так, потому что...»). Взять ответственность за свое мышление на себя. Оценить: 1) Могу ли я в действительности знать точно причину чужого поступка (или события)? 2) Какие еще могут быть причины чужого поступка (события), кроме той, что автоматически пришла на ум; 3) Насколько мне важно знать причину чужого поступка (или события) в этой конкретной ситуации? 4) Как я могу поступать (реагировать, относиться) в ответ на чужой поступок (события), независимо от его причин. Эмоции. Изменение эмоций. Осознать свои эмоции и их пользу-вред в этой конкретной ситуации. Взять за них ответственность за себя. Оценить: 1) С какими эмоциями более полезно можно было бы реагировать на эту ситуацию; 2) Представить себе, как в этой ситуации реагировали бы разные люди и попробовать почувствовать эмоции этих людей. 3) После перебора нескольких эмоций выбрать наиболее соответствующую к этой ситуации попробовать зафиксироваться в ней (присвоить эту эмоцию себе). Желание. Изменение целей. Осознать свое желание и цель, которую оно преследует (какой результат хочу в результате этой ситуации). Взять ответственность за это желание на себя. Оценить: 1) Которые еще возможны цели в этой конкретной ситуации (возможные результаты, к которым я могу привести ситуацию); 2) Выбрать из них целей более адекватную (по критериям достижимая и полезная). Поведение. Шаблонное-творческое. Осознать свое поведение и является ли оно автоматическим шаблоном (я так всегда в подобных ситуациях поступаю). Взять ответственность за свое поведение на себя. Оценить: 1) ЗАЧЕМ (с какой целью) я хочу что-то сделать в этой ситуации; 2) Какие еще возможные варианты поведения, которые преследуют цель; 3) Выбрать из них наиболее соответствующий вариант (если все варианты одинаково адекватны, то выбрать новый или наименее используемый вариант). Одним из вопросв ведения дневника самоанализа является мотивация к его написанию. Из практического наблюдения автор придерживается взгляда, что мотивация к работе с дневником самоанализа является неотъемлемой составляющей общей мотивации к изменениям и, если происходит сопротивление, то скорее необходимо прорабатывать общую мотивацию, чем конкретную к дневнику. И даже наоборот, было замечено, что когда у клиента появлялась мотивация к ведению дневника (даже из простого интереса), это повышало общую мотивацию к изменениям. Возможно и сопротивление именно к дневнику, что обычно вызвано двумя основными причинами: 1) недопонимание схемы и принципов работы с ним; 2) слишком быстрым движением вперед. Поэтому при использовании дневника необходимым является его подробное объяснение, пророботка с клиентом достаточного количества практических примеров как посторонних, так и из его жизни, движение вперед с той скоростью, на которую способен клиент. Если все же проявляется стабильное сопротивление, то его нужно исследовать и прорабатывать стандартными методами КТП [1]: поиск причин, которые вызывают сопротивление, согласование с клиентом количества домашних заданий, заключения договоров и др. В групповой работе повышает мотивацию ведения дневника озвучивание количества проанализированных ситуаций дома, как это помогло, какие были общие сложности и тому подобное (а не только групповая проработка какой-либо конкретной ситуации с помощью дневника). Апробация данной схемы дневника самоанализа проводились в разных направлениях: 1) Такая схема дневника самоанализа является одной из основных терапевтических активностей в центре реабилитации для алкозависимых «Сенс» с 2011 года (а на втором этапе реабилитации является одной из двух основных активностей). Эта активность вызывает позитивные отзывы как специалистов, так и клиентов. После первого этапа реабилитации проводилось анкетирование, одним из вопросов было проранжировать мероприятия реабилитации по их пользе. Из 11-ти мероприятий реабилитации дневник самоанализа поставили (количество выборки 31 клиент) на 5-ом месте по пользе после семейной группы, терапевтической группы, профилактики срыва, и информационных занятий. Но при этом статистически значимая разница есть только между семейной и терапевтической группой, потому можно говорить, что он был оценен на третьем месте по пользе вместе с двумя другими мероприятиями. 2) Дневник самоанализа был использован в реабилитационном процессе Киевского областного центра ресоциализации наркозависимой молодежи. Он также был высоко оценен клиентами. При сравнении восприятия дневника самоанализа клиентами этих двух центров стало возможно отследить следующую тенденцию по возрасту (младший возраст клиентов центра ресоциализации 22 года, средний возраст 25; младший возраст клиентов центра «Сенс» 25, средний возраст - 35): более молодые клиенты оказываются более мотивированными к работе с дневником самоанализа. 3) Дневник самоанализа был использован в индивидуальной работе с клиентами. Из наблюдений автора, его полезность увеличивается в сторону более регрессивных и нарушенных клиентов, а с некоторыми пограничными клиентов он даже может стать основной формой терапии на первой год или даже несколько лет. Схожего взгляда придерживаются другие специалисты центра «Сенс», которые использовали дневник самоанализа в индивидуальной работе с клиентами. Выводы. Дневник самоанализа является одной из самих действенных техник для регрессивных клиентов, к которым относится и группа девиантов. Его использование с одной стороны приводит к позитивной перестройке поведения, с другого к перестройке ценностной сферы и уровня осмысленности жизни. Дневник самоанализа является достаточно простой техникой для обучения специалистов, и для его овладения может быть достаточно трех-четырех дневного семинара. 1. Бек Дж. С. Когнитивная терапия: полное руководство / Бек Дж. С. – М.: ООО "И.Д. Вильямс". – 2006. – 400 с. 2. Братусь Б. С. Аномалии личности / Братусь Б. С. — М.: Мысль, 1988.— 301 с. 3. Килина И. А. Особенности ценностно-смысловых ориентаций личности подростков, употребляющих наркотические вещества: дис. … кандидата психологических наук : 19.00.07 – педадогическая психология / Килина Ирина Александровна. – Кемерово, 2005 – 221 с. 4. МакМаллин Р. Практикум по когнитивной терапии / МакМаллин Райан. – С.-П. : Речь, 2001. – 560 с. 5. Нюттен Ж. Мотивация, действие и перспектива будущего / Нюттен Ж. — М.: Смысл, 2004. — 608 с. 6. Овчинников А. А. Сравнение эффективности терапевтических программ при лечении алкоголизма / А. А. Овчинников, Г. Т. Красильников, В. Л. Дресвянников // Сибирский вестник психиатрии и наркологии – 2006. – № 1 (39). – С. 32-34. 7. Руководство по наркологии т 1. / под. ред. Н. Н. Иванца – М.: Медпрактика, 2002. – 444 с. 8. Самыкина Н. Ю. Динамика ценностно-смысловой сферы личности в процессе наркотизации: монография / Н. Ю. Самыкина, М. Е. Серебрякова. – Самара : Изд-во «Универс групп», 2007. – 148 с. 9. Шнейдер Л. Б. Девиантное поведение детей и подростков / Шнейдер Л. Б.— М.: Академический проект, 2005.— 336 с. Другие материалы из раздела "Научные работы по излечению алкоголизма" НА ГЛАВНУЮ СТРАНИЦУ САЙТА
|
Подія |
Думки |
Емоції |
Бажання |
Поведінка |
Результат/аналіз |
Весь день важко працював |
спочатку доробити, потім Та ну … цю роботу; |
спокій, потім Злість, потім втома |
доробити потім кинути |
спочатку працював без перерв, потім намагався доробити |
втома, роздратування |
Правильний приклад (насправді дві ситуації):
Подія |
Думки |
Емоції |
Бажання |
Поведінка |
Результат/аналіз |
Початок роботи |
Треба зробити |
спокій |
швидше доробити |
працюю без перерв |
Втома - для тверезості небезпечна напружена робота |
Втомився від роботи |
… цю роботу |
злість |
кинути |
працюю далі |
Роздратування - з напругою треба адекватно працювати, а не боротися |
2. Описувати одну певну думку, одну емоцію, одне бажання, одну поведінку з приводу ситуації
Хибний приклад:
Подія |
Думки |
Емоції |
Бажання |
Поведінка |
Результат/аналіз |
Побачив п'яного |
Чого він напився? Мені не можна! |
злість, роздратування |
посваритися, випити |
пішов |
роздратування |
Правильний приклад (насправді дві ситуації) :
Подія |
Думки |
Емоції |
Бажання |
Поведінка |
Результат/аналіз |
Побачив п'яного |
Чого він напився? |
злість |
посваритися |
залишаюся на місці |
Приймати тих, що інших, що п'ють |
Згадав, побачивши п'яного, що мені не можна пити |
Млинець, а мені не можна |
роздратування |
випити |
йду |
Тяга - треба звертати увагу на тягу і працювати з нею |
3. Не описувати надмірно детально подію (не більше 3-5 слів). Головне не подія, а реакція на цю подію (думки, емоції, бажання, поведінка).
Хибний приклад:
Подія |
Думки |
Емоції |
Бажання |
Поведінка |
Результат/аналіз |
Уранці я пішов в магазин за сигаретами. Я палю мальборо, причому тільки червоний. Їх не опинилося в магазині. Я пішов в рундук. Рундук був закритий. Я пішов в інший рундук, а там була довга черга. Я стояв і чекав. |
Як це усе дістало! |
злість |
дати комусь по голові |
чекаю |
роздратування |
Правильний приклад:
Подія |
Думки |
Емоції |
Бажання |
Поведінка |
Результат/аналіз |
Третя спроба купити сигарети, чекаю в черзі |
Як це усе дістало! |
злість |
дати комусь по голові |
чекаю |
Роздратування - треба вчитися приймати світ, таким яким він є. |
4. Подією можуть бути також спогади про минуле або мрії про майбутнє.
Подія |
Думки |
Емоції |
Бажання |
Поведінка |
Результат/аналіз |
Згадав про колишні пригоди |
Як було класно |
ейфорія |
спожити |
думаю далі |
розігнана тяга |
Подія |
Думки |
Емоції |
Бажання |
Поведінка |
Результат/аналіз |
Подумав про майбутню тверезість |
Як мені тепер жити без вживання? |
депресія |
повіситися |
йду до своєї кімнати сумувати |
жахливий настрій |
5. Для щоденника самоаналізу можуть підходити також найдрібніші події
Хибний приклад: У мене сьогодні не було подій для щоденника самоаналізу.
Подія |
Думки |
Емоції |
Бажання |
Поведінка |
Результат/аналіз |
|
|
|
|
|
|
Правильний приклад(для щоденника підходять будь-які події, в яких є думки, почуття, бажання, поведінка, - тобто будь-хто, коли я не сплю) :
Подія |
Думки |
Емоції |
Бажання |
Поведінка |
Результат/аналіз |
Йду по вулиці |
Добре, що тверезий |
Радість |
Залишатися тверезим |
Радію |
Тверезість - це добре |
У щоденнику самоаналізу бажано описувати мінімум дві-три ситуації щоденно. При цьому краще це робити дисципліновано щодня (а не наскоками: один день багато, інший день нічого). Для ведення щоденника необхідно завести окремий зошит.
Для роботи з другим рядком щоденника самоаналізу клієнтів навчають різним технікам ситуаційного управління думками, емоціями, бажаннями, поведінкою.
Думки. Жахливізація. Усвідомити своє автоматичне мислення (думки, якими автоматично оцінюється дана конкретна ситуація) та на скільки балів оцінюється подія (від 1 до 10). Взяти відповідальність за це мислення на себе. Оцінити реальність цього мислення, звіривши значимість події зі шкалою оцінки. Приклад шкали оцінки: жахливо (10 балів) – загроза смерті; дуже погано (9 балів) – загроза смерті близької; погано (8 балів) – загроза інвалідності; складно (7 балів) – загроза інвалідності близькій; важко (6 балів) – загроза тюремного ув'язнення; важко (5 балів) – розрив близьких відносин; неприємно (4 бали) – значні фінансові втрати або втрата роботи; так-собі (3 бали) – власна хвороба; терпимо (2 бали) – неприємності (скандали, провали планів на день і т. п.); нормально (1 бал) – дрібні неприємності.
Емоції. Доведення до абсурду. Усвідомити свої емоції (які це емоції, їх інтенсивність, привід для цих емоцій) та як вони заблоковані. Взяти за них відповідальність за себе і дати собі право їх відчувати (привласнити собі ці емоції, а не зовнішнім події – мої емоції, це моя відповідальність їх переживати, але і моя відповідальність не давати їм впливати на мої думки і поведінку). Оцінка: 1) підсилити свої емоції до рівня абсурду (умова – знаходячись у цей час у безпечній ситуації) та дати собі пережити їх у повній мірі, доки самостійно не спадуть; 2) «поглянути» на ситуацію новим емоційним поглядом.
Бажання. Перевід бажань у цілі навчання. Усвідомити свої бажаня та виявити в них бажання в стилі «я хочу, щоб світ, події, люди і т.п., самі змінилися так, як я хочу». Взяти відповідальність за це бажання на себе. Оцінка: переформулювати це бажання у ціль: «чому мені слід навчитися, щоб відчувати себе добре в цій ситуації та досягти того, що я від неї хочу».
Поведінка. Цілеспрямована поведінка. Усвідомити свою поведінку та виявити у ній безцільність (не переслідую ніяких цілей, поступаю «просто так»). взяти відповідальність за цю поведінку на себе. Оцінити: 1) до чого ця поведінка призведе; 2) який ви насправді бажаєте досягти результат; 3) оцінити можливість досягнення цього результату; 4) якщо ціль досяжна, продумати, як вам краще діяти; якщо недосяжна, поставити іншу досяжну ціль у цій ситуації і вже до неї продумати план поведінки.
Подія |
Думки |
Емоції |
Бажання |
Поведінка |
Результат |
Звільняють з роботи |
Це кінець |
Тривога |
Начистити пику начальнику |
Брудно висловлююсь |
Емоційний зрив |
|
УВО Старі думки Це жахливо 10б. Нові думки Насправді це тільки робота, а не загроза життю 4 бали - неприємно |
УВО Старі емоцій Тривога – 6 балів. Тривога – заблокований страх. Нові емоції Підсилюю страх до абсурду 10 балів, якби це була загроза життю. Тривога проходить. |
УВО Старі бажання Змінити начальника Нові бажання Навчитися спокійно реагувати |
УВО Стара поведінка – безцільна Нова поведінка – ціль знайти роботу. Що можна зробити в цій ситуації – попросити рекомендації |
|
|
Ситуація неприємна, але не жахлива і має бути вихід |
упевненість |
Ціль – не паритися |
Прошу рекомендації |
спокій |
Думки. Надузагальнення. Усвідомити свої автоматичні думки в цій конкретній ситуації, та чи є там надузагальнення (думки в стилі «якщо (частина) така, то і (ціле, інші частини) обов'язково усе таке»). Узяти відповідальність на себе. Оцінити 1) чи обов'язково характеристики однієї частини мають бути у інших частин і у усього цілого; 2) які характеристики на самому у інших частин; 3) що можна сказати про ціле, взявши до уваги усі його частини (систематизувавши).
Емоції. Погляд чужими очами. Слід усвідомити свої емоції (які це емоції, їх інтенсивність, привід для цих емоцій), та чи є ці емоції адекватними ситуації. Узяти за них відповідальність за себе. Оцінити 1) як це емоційне переживання виглядає з боку у вигляді поведінки або у символічному вигляді (можна у збільшеному варіанті)? 2) уявіть, як би хотіли, щоб виглядали ваші емоції у цій ситуації збоку? Привласніть ці нові емоції собі.
Бажання. Очікування. Усвідомити свої автоматичні бажання в цій конкретній ситуації та які в цих бажаннях очікування (який результат ви готові прийняти, чи тільки позитивний?). Узяти відповідальність за свої бажання на себе. Оцінити, три можливі результати ситуації (кращий, гірший, середній) і можливі варіанти дій із цього приводу.
Поведінка. Негнучка – Гнучка. Усвідомити свою автоматичну поведінку і обставини, в яких воно відбувається, проаналізувавши її на гнучкість (здатність змінювати поведінку при зміні обставин). Узяти відповідальність за цю поведінку на себе (я вибираю свою поведінку, а мене не примушують так діяти обставини). Оцінити користь-шкоду цієї поведінки в цих конкретних обставинах, а також оцінити, яка поведінка буде найбільш корисною в цих обставинах.
Думки. Повинування. Усвідомити своє мислення і знайти приховані повинновання - вимоги, претензії, декларації справедливості. Взяти відповідальність за це мислення на себе. Оцінити: 1) які можуть бути інші можливі варіанти подій, а також їх приблизну вірогідність; 2) свої можливі варіанти реакції на ці події та їх приблизну користь; 3) змінити думки, що оцінюють ситуацію, з «повинно» на «може» та «має право бути».
Емоції. Зміна емоційного кута погляду. Усвідомити свої емоції і привід для них (які це емоції, їх інтенсивність, що саме в ситуації викликало ці емоції). Взяти за емоції відповідальність на себе. Оцінити, як ця ситуація може виглядати з різних сторін «емоційного зору» (знайти в ситуації інші сторони, які викликають інші емоції), і вибрати найбільш підходящий кут зору і зосередитись на ньому.
Бажання. Зміна мотивів. Усвідомити мотиви, що лежать в основі бажання (за допомогою запитань «навіщо це потрібно моєї особистості?», «для чого я хочу це зробити?», «яку свою особистісну незадоволену потребу хочу задовольнити?»), розділити ці мотиви на «хворі» і «здорові», усвідомити, який провідний мотив (хворий або здоровий). Взяти відповідальність за те, які мотиви задовольняти в першу чергу (я відповідальний за вибір, який мотив задовольняти, а не вони самі вирішують). Оцінити який здоровий мотив ви вирішуєте задовольняти у своєму бажанні (дії), або (якщо здорових мотивів немає), взагалі припинити дію.
Поведінка. Реактивна-Активна. Усвідомити свою поведінки та чи є в ній реактивність (обставини нав'язують вам певну поведінку і змушують забути свої цілі). Взяти відповідальність за це поведінка на себе. Оцінити як можна в змінених обставинах досягти своїх цілей (адаптувати свою поведінку під нові умови досягнення мети).
Думки. Фільтр. Усвідомити своє мислення та знайти в ньому фільтри (не помічаєте якихось поганих або добрих сторін ситуації). Взяти відповідальність за це мислення на себе. Оцінити які є крім негативних в цій ситуації позитивні моменти (або крім позитивних негативні).
Емоції. Інтеграція. Усвідомити свої емоції до ситуації: які емоції і до якої частини ситуації я відчуваю. Взяти за них відповідальність на себе. Оцінити які частини ситуації не враховані, а емоції до цих частин пригнічені, дозволити собі ці емоції, і з'єднати емоції до різних частин ситуації в одне загальне емоційне ставлення до ситуації.
Бажання. Реальні цілі. Усвідомити бажання: яка ціль у цьому бажанні (який я хочу бачити результат цієї ситуації). Взяти на себе відповідальність за постановку цілей. Оцінити реальність автоматичної цілі (з якою вірогідністю я зможу досягти її у цій ситуації), і якщо ціль нереальна, поставити іншу підходящу для цій ситуації реальну мету (яку я зможу досягти в цій ситуації з більшою вірогідністю).
Поведінка. Можливо-Неможливо змінити. Усвідомити свою поведінки: чи зусилля в ній (зовнішні чи внутрішні) напрямленні у ній на те, що можливо змінити, чи ні. Взяти відповідальність за це поведінка на себе (я вибираю, на що напрямлені зусилля у моїй поведінці). Оцінити що можливо, а що неможливо змінити в цій ситуації і направити свою поведінку на те, що легше змінити. Важливо!!! Часто доводиться міняти не зовнішні дії, а напрям «внутрішніх» зусиль.
Мислення. Позитивне-негативне. Усвідомити своє мислення та знайти в ньому прихований негативізм (концентруюся на проблемі та безвихідді). Узяти відповідальність за своє мислення на себе. Оцінити, як можна перестроїти оцінку ситуації у вигляді позитивного мислення (задачі, пошуку рішення та досягнення цілі).
Емоції. Розділення у часі. Усвідомити свої емоції та виявити у них нерозділеність у часі (відносяться до всього часу взагалі, а не до конкретного моменту часу у конкретній ситуації). Узяти за свої емоції відповідальність на себе (неподілені в часі емоції це моє «невміння» емоційно розділяти минуле, майбутнє, і сьогодення, неможливість переживати момент «тут і зараз»). Оцінити, як ця подія буде емоційно відчуватися через деякий час у майбутньому (уявити, як ви цю подію будете пригадувати через день, тиждень, місяць, рік, декілька років і т.д.), та «повернутися» з новими емоціями у момент «тут і зараз».
Бажання. Врахування всього результату. Усвідомити своє бажання та до якого результату приведе його виконання. Узяти відповідальність за це бажання на себе. Оцінити повну картину наслідків виконання цього бажання (як позитивних, так і негативних), та задати собі питання, чи насправді я хочу увесь цей комплекс наслідків (а не якусь його частину, яку бачив спочатку).
Поведінка. «Все і одразу». Усвідомити свою поведінки, виявивши у ній відсутність розбивки справи на етапи. Взяти відповідальність за свою поведінку на себе. Оцінити, на які складові частини можна розділити цю справу, які частини необхідно зробити раніше, які пізніше, а які можна взагалі не виконувати і розпланувати поетапне виконання цієї справи.
Мислення. Надатрибуція. Усвідомити своє мислення, знайти у ньому надатрибуцію (пошук причини чужого вчинку: «він(вона, вони) поступив так, тому що...»). Взяти відповідальність за своє мислення на себе. Оцінити: 1) Чи можу я насправді знати точно причину чужого вчинку (або події)? 2) Які ще можуть бути причини чужого вчинку (події), окрім тієї, що автоматично прийшла на розум; 3) Наскільки мені важливо знати причину чужого вчинку (або події) у цій конкретній ситуації? 4) Як я можу поступати (реагувати, відноситися) у відповідь на чужий вчинок (події), незалежно від його причин.
Емоції. Зміна емоцій. Усвідомити свої емоції та їх користь-шкоду у цій конкретній ситуації. Узяти за них відповідальність за себе. Оцінити: 1) З якими емоціями корисніше було б реагувати на цю ситуацію можна; 2) Уявити собі, як в цій ситуації реагували б різні люди і спробувати відчути емоції цих людей. 3) Після перебору декількох емоцій вибрати найбільш відповідну до цієї ситуації спробувати зафіксуватися в ній (привласнити цю емоцію собі).
Бажання. Зміна цілей. Усвідомити своє бажання і ціль, яку воно переслідує (який результат хочу в результаті цієї ситуації). Узяти відповідальність за це бажання на себе. Оцінити: 1) Які ще можливі цілі в цій конкретній ситуації (можливі результати, до яких я можу привести ситуацію); 2) Вибрати з них цілей більш адекватну (за критеріями досяжна та корисна).
Поведінка. Шаблона-Творча. Усвідомити свою поведінку та чи є вона автоматичним шаблоном (я так завжди в подібних ситуаціях поступаю). Узяти відповідальність за своє поведінка на себе. Оцінити: 1) НАВІЩО (з якою метою) я хочу щось робити в цій ситуації; 2) Які ще можливі варіанти поведінки, що переслідують ціль; 3) Вибрати з них найбільш відповідний варіант (якщо всі варіанти однаково адекватні, то вибрати новий або найменш використовуваний варіант).
Одним з питань ведення щоденника самоаналізу є мотивація до його написання. З практичного спостереження автор притримується погляду, що мотивація до роботи з щоденником самоаналізу є невід’ємною складовою загальної мотивації до змін і, якщо відбувається опір, то скоріше необхідно проробляти загальну мотивацію, ніж конкретну до щоденника. І навіть навпаки, було помічено, що коли у клієнта з’являлась мотивація до ведення щоденника (навіть із простого інтересу), це підвищувало загальну мотивацію до змін. Можливі і опори саме і до щоденника, що зазвичай викликані двома основними причинами: 1) непорозумінням його схеми; 2) швидким рухом уперед. Тому при використанні щоденника необхідним є його докладне пояснення, проробка з клієнтом достатньої кількості практичних прикладів як сторонніх, так і з його життя, рух уперед з тією швидкістю, на яку здатен клієнт. Якщо таки виявляється стабільний опір, то його потрібно досліджувати та проробляти стандартними методами КТП [1]: пошук причин, що причиняють опір, погодження з клієнтом на кількість домашніх завдань, укладення договорів та ін. У груповій роботі підвищує мотивацію ведення щоденника озвучення кількості пророблених ситуацій вдома, як це допомогло, які були загальні складності тощо (а не тільки групова проробка якоїсь конкретної ситуації за допомогою щоденника).
Апробація даної схеми щоденника самоаналізу проводилися у різних напрямках:
1) Така схема щоденника самоаналізу є однією з основних терапевтичних активностей у центрі реабілітації для алкозалежних «Сенс» з 2011 року (а на другому етапі реабілітації є однією з двох основних активностей). Ця активність викликає позитивні відгуки як спеціалістів, так і клієнтів. Після першого етапу реабілітації проводилося анкетування, одним з питань було проранжувати заходи реабілітації за їх користю. З 11-ти заходів реабілітації щоденник самоаналізу поставили (кількість вибірки 31 клієнт) на 5-му місці за користю після сімейної групи, терапевтичної групи, профілактики зриву, та інформаційних занять. Але при цьому статистична різниця є тільки між сімейною та терапевтичною групою, тому можна казати, що він був оцінений на третьому місці за користю разом з двома іншими заходами.
2) Щоденник самоаналізу було використано у реабілітаційному процесі Київського обласного центру ресоціалізації наркозалежної молоді. Його також було високо оцінено клієнтами. При порівнянні сприйняття щоденника самоаналізу клієнтами цих двох центрів стало можливо відстежити наступну тенденцію за віком (молодші клієнти центру ресоціалізації 22 роки, середній вік 25; молодший вік клієнтів центру «Сенс» 25, середній вік – 35): молоді клієнти виявляються більш мотивованими до роботи з щоденником самоаналізу.
3) Щоденник самоаналізу було використано у індивідуальній роботі з клієнтами. Із спостережень автора, його корисність збільшується у бік більш регресивних та порушених клієнтів, а з деякими пограничними клієнтів він навіть може стати основною формою терапії на першій рік або навіть декілька. Схожої думки притримуються інші спеціалісти центру «Сенс», що використовували щоденник самоаналізу у індивідуальній роботі з клієнтами.
Висновки. Щоденник самоаналізу є однією з самих дієвих технік для регресивних клієнтів, до яких відноситься й група девіантів. Його використання з одного боку призводить до позитивної перебудови поведінки, з іншого до перебудови ціннісної сфери та рівня осмисленості життя. Щоденник самоаналізу є досить простою технікою для навчання спеціалістів, і для його опанування може бути достатньо трьох-чотирьох денного семінару.
Другие материалы из раздела "Научные работы по излечению алкоголизма"
НА ГЛАВНУЮ СТРАНИЦУ САЙТА
Центр психологического лечения алкоголизма "Сенс"